Пацики 179302

Вперше опублікований 2005 року, роман «Пацики» одразу здобув культовий статус відвертого літературного свідчення про буремний кінець епохи вісімдесятих і початок дев’яностих на руїнах помираючого «совка». Тут є все, що сором’язливо замовчували тогочасні ЗМІ і що ніколи не звучало на педрадах шкіл, ПТУ чи технікумів: епічні битви «район на район», перші кримінальні досвіди, хлопці й дівчата, які, заледве ступивши на поріг своєї юності, змушені вчитися виживати у цьому жорстокому, майже неконтрольованому хаосі стрімких соціальних і культурних змін, що пророкували близький крах старої системи. Після першої публікації роману Анатолія Дністрового охрестили «українським Берджесом» — за епічністю, відвертістю, жорстоким реалізмом і правдою життя роман не поступається, а то й перевершує знаменитий «Механічний апельсин». Але водночас проза Дністрового нам набагато ближча, оскільки написана для нас і про нас свідком тієї непростої, але по-своєму романтичної епохи, яку багато хто з нас запам’ятав на все життя. Анатолій Дністровий – письменник, художник, член українського ПЕН-клубу. Автор двадцяти книжок поезії, прози, есеїстики, зокрема: романів «Пацики» (2005, друге видання 2011; фіналіст Книги року ВВС-2005, входить до двадцятки кращих романів доби Незалежності за версією «Інсайдер»), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, друге видання 2013), «Дрозофіла над томом Канта» (2010, фіналіст Книги року ВВС-2010, найкращий роман року за опитуванням читачів порталу «Буквоїд»), «Сніданок на снігу» (2014), «Б-52» (2019); поетичних збірок: «На смерть Кліо» (1999), «Покинуті міста» (2004), «Хроніка друкарської машинки» (2009), «Черепаха Чарльза Дарвіна» (2015); книжок есеїстики: «Автономія Орфея: варіації на тему поетичної творчості та навколо неї» (2008), «Злами й консенсус» (2008), «Письмо з околиці» (2010), «Глобус Карла Маркса: есеї з соціальної та політичної критики» (2015). Поетичні, есеїстичні, прозові твори Дністрового перекладалися вірменською, польською, словацькою, англійською, французькою, російською, сербською, чеською, італійською мовами й відзначені кількома літературними преміями. Останні роки СРСР, епоха розпаду недобудованого комунізму, соціальні руїни «совкової» індустріалізації. На вулицях — банди тінейджерів зі спальних районів, де животіє люмпен-пролетаріат. Жива жаргонна мова, непричесана реальність, тонке розкриття психології підлітка, майже документальне відтворення далекого 1990-го року — все це закріпило за «Пациками» репутацію найкращого соціологічного роману періоду Незалежності. З часів першої публікації 2005 року ця книжка вже здобула як палких прихильників, так і затятих критиків, але вона нікого не залишила байдужим.