Синхрон — Інґеборґ Бахман
«Синхрон» — це п’ять оповідань видатної австрійської письменниці Інґеборґ Бахман, у яких світ жінки постає водночас крихким і нестримно сильним. Авторка з проникливою точністю досліджує людські почуття, самотність, мовчання і невимовлене — те, що лежить між словами. Ця книжка про любов і втрату, про пошук гармонії у світі, який давно розучився бути щирим.
Жанр і для кого ця книга
Психологічна проза, філософська новелістика, європейська класика ХХ століття. Для читачів, які цінують інтелектуальну глибину, жіночий досвід і літературу, що відкриває нові сенси у звичних речах. «Синхрон» — це книга для тих, хто любить відчувати текст, а не просто читати.
Чому варто прочитати
- Інґеборґ Бахман — одна з найважливіших постатей європейського модернізму, лауреатка численних літературних премій.
- Її проза поєднує емоційну чутливість і філософську ясність, створюючи особливий світ — ніжний, болісний, правдивий.
- Оповідання з «Синхрону» — це історії про перекладачок, митців, жінок, які шукають себе у світі без синхронії.
- Кожен текст — як розмова між тишею і криком, між любов’ю і самотністю.
Що робить книгу особливою
Бахман пише про жіночу свідомість так, як ніхто до неї: чесно, без прикрас, із болем, який перетворюється на красу. Її мова точна, як лезо, але в ній завжди є співчуття. «Синхрон» — це не лише література, а досвід — прожитий, вистражданий, переведений у слово. Книга, до якої хочеться повертатись знову.
Від видавця
У п’ятьох оповіданнях Інґеборґ Бахман постають майстерно змальовані образи жінок, які живуть у світі абсурдної синхронності, паралельного послуговування мовами, співіснування досвідів та відчуттів. Героїня титульного оповідання, кваліфікована перекладачка, під час короткої відпустки з майже незнайомим чоловіком виявляє, що ні вона, ні він не мають що сказати одне одному, інертна молода дівчина, найбільше щастя для якої спати до полудня або просиджувати днями в перукарні, Міранда, яка свою короткозорість вважає "даром Божим", бо та дає їй змогу не бачити у всіх деталях злостивість, мерзенність і огидність цього світу, стара пані Йордан, яку єдиний син великодушно прирік на самотнє існування в маленькому помешканні, успішна фотокореспондентка, яка приїжджає навідати батька в старому домі своєї юності – всі вони в наївному зворушенні або в болісному усвідомленні переживають ту довгу мить жаху, протягом якої виявляють, що було, що є і що могло бути.
Відгуки про Синхрон