І будуть люди. Частина 2 — правда, що болить, і людяність, що рятує
«І будуть люди. Частина 2» — продовження епопеї Анатолія Дімарова, у якій оживає українське село доби НЕПу. На сторінках книги — прості люди, чиї долі переплітаються з великою історією: нова влада, колективізація, злам старого світу, боротьба за виживання. Дімаров показує, як люди втрачають землю, віру, надію — але не здатність любити і співчувати. Це не просто історія однієї родини — це історія цілого покоління.
Жанр і для кого ця книга
Це історико-психологічний роман, народна хроніка і літературна класика. Книга адресована тим, хто цікавиться історією України, сільською культурою та людською душею у вирі змін. Вона стане близькою для поціновувачів творів Олеся Гончара, Василя Барки чи Михайла Стельмаха.
Чому варто прочитати «І будуть люди. Частина 2»
- Роман продовжує одну з найкращих українських епопей ХХ століття, правдиву й емоційну.
- Автор показує історію не з позиції ідеології, а через долі живих людей.
- У тексті — потужна атмосфера часу, глибокі характери та неймовірна художня сила.
- Це книга, що допомагає зрозуміти, як формувався український народ у найскладніші роки.
«І будуть люди. Частина 2» — це правда про те, як народ народжувався крізь біль, і про любов, яка навіть у темряві не зникає.
Від видавця
У другій частині роману-епопеї Анатолія Дімарова (1922—2014) «І будуть люди» події розгортаються в період НЕПу. Мало що змінилося на хуторі Іваськах, здається, все йде як з діда-прадіда заведено. Але в селі нові люди, нові порядки. Керує всім комуністична партія в особі Григорія Гінзбурга, голова сільради свій – Василь Ганжа. Ламають старий світ, щоб збудувати новий. Скасовують релігію, в домі священника облаштовують школу. Індивідуальних землевласників, як Івасюта, вважають тепер не вправними господарями, а куркулями і класовими ворогами. Тетяні все важче терпіти осоружного чоловіка, попри народження первістка. Після загибелі сестри вона вирішує повернутися у батьківський дім.
Відгуки про І будуть люди. Частина 2