Михайло Коцюбинський — «Тіні забутих предків»
Містична балада про кохання, природу і дух Карпат
Ця книга — мов пісня, що лине з гір. «Тіні забутих предків» — це не просто класика української літератури, а справжнє літературне чаклунство. Іван і Марічка — закохані, чиє кохання народжується серед дикої краси гуцульських гір, де живуть не лише люди, а й духи, легенди та голоси предків.
Це повість про велич природи, про народну душу, про магічне і земне, що переплітаються в житті гірського народу. Мова Коцюбинського — співоча, барвиста, пронизана фольклором. Тут кожне слово пахне смерекою, мокрим камінням, димом ватри.
Чому варто прочитати:
- Унікальний світ гуцульської культури — як подорож у міф
- Трагічна історія кохання, що зворушує до глибини душі
- Авторська мова — жива, поетична, символічна
- Класика, що читається легко й актуально і сьогодні
Ця повість ідеальна для поціновувачів української літератури, студентів, школярів, а також усіх, хто шукає в книгах красу мови й глибину душі. «Тіні забутих предків» — не просто літературна пам’ятка. Це книга, яку хочеться перечитувати, щоб знову відчути магію Карпат і силу кохання, що перемагає смерть.
Від видавця
Михайло Коцюбинський написав повість «Тіни забутих предків» під враженням від перебування на Гуцульщині в 1910-11 рр.
Це книжка про первісне кохання між Иванком та Марічкою, що зростало разом з ними попри кровну ворожнечу їхніх родин. Це також історія про зраду і вільну любов, про біль втрати і силу почуттів, про смерть та екзистенційну самотність, а водночас — про гуцульський вітаїзм та вміння набуватися.
Наше видання унікальне — тут збережено мову останньої прижиттєвої публікації повісті 1913 р.
Над ілюстраціями до книжки працювала Дарія Луцишина, яка раніше створила образи «Діда Иванчіка» та «Опришків».
Передмову написала літературознавиця, дослідниця «гуцульського тексту» Олександра Салій.
Відгуки про Тіни забутих предків