Межигірський дід
Козацька мудрість, містика і народна пам’ять у класичній українській прозі
«Межигірський дід» — це збірка вибраних творів Олекси Стороженка, одного з найяскравіших представників української романтичної прози XIX століття. Його тексти — це живий подих минувшини, сповнений народних легенд, містичних мотивів і непідробної козацької гордості.
У центрі оповідань — звичайні люди з великим серцем, козаки, ченці, дівчата, старці й мандрівники, які стикаються з надприродним, але залишаються вірними своїй честі, вірі й землі. Стороженко майстерно поєднує історичні події з фольклорними мотивами, перетворюючи кожну історію на маленький епос.
Жанр і стиль
Це класична українська проза з елементами романтизму, гумору та містики. Автор створює яскраві образи, мову живого народу й атмосферу, в якій минуле оживає. Його твори — це духовний міст між легендою і правдою, між історією та душею України.
Чому варто прочитати
- Один із найвідоміших українських класиків XIX століття.
- Поєднання історії, фольклору й містичних елементів.
- Жива народна мова і неповторна козацька атмосфера.
- Для шанувальників Гоголя, Квітки-Основ’яненка і Марка Вовчка.
Для кого ця книга
Для тих, хто цінує українську класику, фольклор і глибину народної душі. Для читачів, яким цікаві стародавні легенди, оповиті чарами і філософією нашої землі.
Від видавця
Олекса Стороженко відомий насамперед веселими оповіданнями про чортів і «прикрих баб», та справжню любов він плекав саме до історичної минувшини. Мандруючи у службових справах, письменник полюбляв знайти старожила і розпитати його про колишні часи, — нерідко це виливалося в унікальні історії. Проза Стороженка просякнута духом козаччини й тугою за безповоротно втраченим минулим. Поряд із замальовками-гуморесками письменник фіксує на папері загублені дні слави запорожців і гайдамаків, збирає народні легенди й бувальщини, записує фольклор. Крім того, Стороженко мав на меті створити «українського Фауста» в образі легендарного Марка Пекельного, що мандрує на межі між цим і тим світом. Якби не передчасна смерть автора — хтозна, чи не став би цей твір поряд з Енеїдою і Чорною радою. Наслідуючи приклад письменника, можемо й ми поринути в минуле, збережене хіба на сторінках книжок, і оживити його, як робив це Олекса Стороженко, створюючи «Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа», «Дороша», «Марка Проклятого» та інші неповторні твори.
Відгуки про Межигірський дід