В Україні гримить літературний конкурс романів, де головним персонажем має бути переконливо позитивний… Диявол. За його перебігом не лише пильно стежить уся країна — конкурс спричинив справжній розкол у письменницькому середовищі. Одні вважають його творчим викликом і благом для розвитку літератури та відкрито беруть участь у ньому. Інші ж публічно називають конкурс святотатством, але також надсилають на нього свої романи... під псевдонімами. Адже приз занадто спокусливий. Та чи вдасться винахідливим письменникам і письменницям обдурити Князя світу цього?
Марія Зоря. "Гра з вогнем: Диявол не бреше". - Л.: Кальварія, 2015
Безпосередньо імена корифеїв сучасної української літератури в цьому романі не називаються. Крім того, сама автор застерігають, що будь-які збіги імен власних помилкові, а всі події - ніяка не "Коронація слова", творчий конкурс "Смолоскипа" чи журналу "Дніпро", оскільки взагалі ніколи і ніде не відбувалися. Але справа в тому, що образ сучасного чиновника у неіснуючій "офісної прозі", конкурс на яку затівали у нас кілька років тому, все-таки не відрізняється від образу "позитивного Сатани" у Марії Зорі.
Різні лише наслідки, які у її книзі мають вигляд конкурсу "Ніч з Вельзевулом" і "видання роману-переможця усіма мовами світу, включаючи латину та мову майя". А ось це вже те, завдяки чому наша проза може стати цілком читабельною. Немов "Гра з вогнем", в якій "письменники зробилися впізнаваними, як зірки серіалів чи навіть політики, телепередачі, в яких вони коментують свою участь або неучасть у конкурсі "Ніч з Вельзевулом", здіймають рейтинги каналів вище рівня міжнародних футбольних матчів", і навіть в будинку престарілих, де постояльці "шкандибали "на телевізор", щоб не пропустити телеміст Остапа-Ореста Хуховича з Гафією Задунайко". При цьому маються на увазі, звичайно ж, Юрій Андрухович та Оксана Забужко.
Відгуки про Гра з вогнем (Електронна книга)