Архітектура поза часом 303604

Більшість споруд у світі створили прості люди — швидше за все, і вашу дачу або гараж спроєктували не професійні архітектори. Чому в одному середовищі людині затишно, а в іншому дискомфортно? Від яких архітектурних властивостей це залежить? Як середовище стає (і перестає) бути живим? До Нойферта архітектор іде по розміри, до Александера — по смисл.
Це теоретичний том, присвячений «дао» архітектури — глибокому зв’язку між рукотворним середовищем і людським єством. Александер звільнив архітектуру від монополії архітекторів, доповнив інструментарій архітектора почуттями і переконливо продемонстрував: те, що ви побудуєте, залежить від того, хто ви такі.
Друге видання міститиме програмну передмову про доробок і архітектурний метод Александера.

Крістофер Александер (1936—2022) — архітектор, урбаніст, теоретик дизайну, основоположник окремої архітектурної школи, колекціонер стародавніх килимів. Гострий критик епілептичної еклектики сучасних містобудівельних практик. Ідеї Александера вплинули на об’єктно-орієнтоване програмування, вікіпедію, аджайл-методологію. Здобув математичну освіту в Кембриджі і архітектурну в Гарварді. Заснував Центр дослідження структури довкілля в Каліфорнійському університеті в Берклі. Opus magnum Александера — чотиритомник «Природа порядку». Інші важливі твори — «Нотатки про синтез форми», «Місто — не дерево», «Нова теорія урбаністики».