Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи 49303

Бестселер The New York Times. Найкраща книга 2013 року за версією Financial Times. Христя Фріланд отримала за «Плутократів» Премію ім. Ліонеля Жельбера (за документальні висвітлення міжнародних справ) та нагороду National Business Book Award за найбільш видатну канадську книжку, що має відношення до бізнесу.

ТЕМАТИКА

Багатство, бізнес, економіка

ПРО КНИЖКУ

Сучасні багатії перетворилися на глобальну спільноту рівних: у них більше спільного між собою, ніж зі співвітчизниками. Цей новий клас два десятіліття досліджувала Христя Фріланд. Через численні інтерв'ю авторка препарує життя плутократів з глибоким розумінням і навіть співчуттям. Йде слідами російських, мексиканських, індійських олігархів під час буму приватизації, показує гендерні відмінності між «жіночим» середнім класом і «чоловічою» елітою нагорі. Фріланд розповідає, чим відрізняються нинішні багатії від колішніх рантьє, звідки у них гроші і навіщо смороду займаються благодійністю. Зокрема приділяє увагу й українським мільйонерам, які теж ухопили ласий шмат пирога.

ДЛЯ КОГО КНИЖКА

Для усіх, хто цікавиться бізнесом, економікою, політичними та соціальними процесами у світі. Книга також буде цікава журналістам.

ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА

«Плутократи» — це найвищий пілотаж дослідження в царині суспільної та економічної історії та ґрунтовний огляд нерівності в наш час.

ПРО АВТОРА

Христя Фріланд — канадська письменниця, журналістка і політикиня українського походження. Працювала редактором у виданнях Financial Times, Globe and Mail і Thomson Reuters. У 2013 році пішла в політику й була обібрана до парламенту Канади від Ліберальної партії, в 2015-му стала міністеркою зовнішньої торгівлі, а з січня 2017 року — міністеркою закордонних справ Канади. Фріланд послідовно критикує російський політичний режим і захищає інтереси України на міжнародній арені.

ВІДГУКИ ПРО КНИЖКУ

«Фріланд проводити аналогію з Венецією, яка 700 років тому стала заможною організації імперією. Місто занепало, коли плутократи закріпили свої переваги, придушивши відкрите динамічне суспільство, завдяки якому місто розквітло. Сьогодні Венеція тоні. Книжка Фріланд спонукає задуматися, чи не тонемо ми теж».

Chicago Tribune

«На жаль, це дуже потрібна книжка. Ті, що Фріланд навряд чи стане вашим другом у політиці, не має відлякувати. Але прочитавши її, ви гірко посмієтеся, коли пригадаєте гасло нещодвньої конференції консервативної партії: «Для тих, хто тяжко працює».

Авторка подає правду без зайвих емоцій. Вона вміє слухати плутократів, і вони з нею говорять».

Guardian

«Міс Фріланд добре розкриває звички й мораль нової еліти, але мимоволі показує і ті, що ми завжди молилися на гроші, статус і владу. Велике табло демонструє меркантильний рахунок нашого життєвого матчу — і цей рахунок багато про нас розкаже».

New York Journal of Books

ЦИТАТИ

Про канадський фінансовий сектор

Своєкорислива, і в кінцевому підсумку саморуйнівна, ментальність Вол-стріт і Сіті впливала на фінансову політику всього світу, але запанувала не скрізь. Один з винятків — Канада. Тамтешні регулятори висували жорсткіші вимоги до банківських резервів і кредитних операцій, ніж у Лондоні і в Нью-Йорку. В результаті канадський фінансовий сектор не довелося рятувати коштом бюджету, а рецесія (і бюджетний дефіцит) проходила тут м'яка м'якше, ніж у Сполучених Штатах. Канадський центробанк досі ділить світ на «кризові економіки» (там, де банки обвалилися) і решту, як-від Канада.

Оттава пішла іншим курсом, бо уряд по-іншому розумів свої обов'язки стосовно системи в цілому і по-іншому будував стосунки з банкірами. Засади такого підходу сформував Пол Мартін, міністр фінансів у 1990-ті роки. Мартін до шариковського класу «взяти-й-поділити» не належить — він сам мультимільйонер. «Я знав, що рано чи пізно станеться криза, як і всі, хто вчив історію, — розповів він мені. — Я просто хотів бути впевнений, що криза станеться не в Канади, а міжнародна епідемія не сильно зачепить канадські банки».

Про позиційні блага

«Позиційні блага» — це товари і послуги, чия цінність залежить від дефіцитності і бажання інших людей їх мати. Якщо у вас є, то в мене не буде. Місце у Гарварді чи будинок у престижній шкільній окрузі — це позиційні блага. Айфон чи пошта на «джімейлі» — ні.

Про світських святих

Великі гроші допомагають виправдати вечори, проведені за роботою. Крім того, супереліту, принаймні до фінансової кризи 2008 року, гріла роль героїв нашого часу — так їх сприймала наша культура. Їхні чесноти проявлялися не в традиційній юдео-християнській формі — Стів Джобс, центральний персонаж іконостасу, був неприємним егоїстичним типом, який без докорів сумління зневажав і ображав працівників, членів родини (зокрема доньку), що вже казати про простих смертних, які наважувалися написати йому імейла. Але без них бізнес не процвітає, тут вони перевершують усіх — вісь чому нам так подобається історія про друге пришестя стіва Джобса в «Епл», коли він показавши, які нікчеми його перед тім звільнили.

Про Джорджа Сороса

Тридцять років, від 1969-го до 2000-го, його фонд «Квантум» давав інвесторам у середньому 31 відсоток на рік . Якби ви вклали в Сороса десять тисяч доларів у 1969 році, то у 2000-му отримали б 43 мільйони. За даними фонду «Ел-сі-ейч інвестментс», який входить до складу «Едмон де Ротшильд груп», Сорос — найуспішніший інвестор сучасності, станом на 2010 рік він заробив більше, ніж Ворен Бафет, «Волт Дісней» і «Епл».