Волга, Волга 183895

Щоп’ятниці Джелал Плевляк сідає у свою чоргу «волґу» і їде зі Спліта в Ливно, щоб помолитися в мечеті. П’ятнадцять років він щотижня їздить цією дорогою туди й назад, думає, що знає на ній кожен поворот і кожне дерево, аж поки на кордоні Хорватії й Боснії його не зупиняє раптовий снігопад і пробите колесо. У які двері постукати по допомогу – християнські чи мусульманські? Від цього рішення залежить його подальше життя, і без того багате на пригоди. Це історія про болючу самотність людини, про віру і втрату; роман про автомобіль і його водія, який у соціалістичній Юґославії вірить в Аллаха так само щиро, як у комуністичні ідеали. Написана як детектив, «Волґа, Волґа» виходить далеко поза межі цього жанру, вкотре доводячи, що Єрґович уміє зазирнути в найглибші закамарки людської психіки і душі.