«Біла кімната» — це напружений психологічний трилер про те, що стається, коли тиша стає гучнішою за крик. Марія Марґуліс досліджує людську психіку, травму, самотність і те, як ізолювання може перетворитися на найстрашніше випробування — зустріч із самим собою.
Головна героїня прокидається у порожній, стерильно білій кімнаті. Вона не пам’ятає, як сюди потрапила, і не знає, хто стоїть за цим ув’язненням. У цій тиші починає зникати межа між реальністю і божевіллям. Минуле повертається у спалахах пам’яті, і кожен спогад — це ще один ключ до правди, яку, можливо, краще було б не знати.
«Біла кімната» — це історія про те, як легко втратити себе, коли світ навколо зникає. І про те, що справжня в’язниця іноді — у нашій свідомості.
Для тих, хто цінує психологічну напругу, сюжетні головоломки та літературу з глибоким підтекстом. Для шанувальників Джилліан Флінн, Поли Гоукінз, Стіва Кінга чи Сергія Жадана у його найтемніших оповіданнях.
Придбайте «Біла кімната» у Balkabook — і дізнайтеся, чи зможете ви вийти з неї неушкодженими.
Відгуки про Біла кімната
Діалоги на сторінках 60-64, 91-95 майже підтвердили мої здогадки. Детальніше не скажу, щоб не проспойлерити.
Вайб першої половини книги: сум закату сонця в останній день літа. Вайб кінця книги озвучувати не буду, бо знову ж таки #цевжебудеспойлер
Мені сподобалось, як автор описує чоловіків в білій кімнаті, кожного окремо і усіх разом, як балансує діалогами, монологами та описом. Сподобалось, як лінії розповіді змінюють одна одну, хоча зазвичай нелінійний сюжет я не люблю.
Стиль написання, як на мене, просто пісня, читається дуже легко за лічені години.
Історія з АТО відгукнулась мені дуже сильно. Згадався вірш Річарда Лавлейса "До Люкасти, йдучи на війну" (один з моїх найулюбленіших). Цю частину твору мені читати було легше через те, що я вже пережила той довгий 2014й рік, але якби я була не з Луганська, я б пустила не одну сльозу над цими сторінками.
Цей роман так покатав мене на емоційних гойдалках, як дуже давно не робили книги. За ці емоції я його обожнюю. І за ці емоції я його також і ненавиджу насправді. Тому однозначно рекомендую його до прочитання, адже для цього ми і читаємо - для отримання нових емоцій, чи не так?