«Намул» — це історія, що не кричить, а шепоче. Вона повільно огортає атмосферою, де природа, пам’ять і людські страхи переплітаються так щільно, що розрізнити одне від одного стає майже неможливо. Події розгортаються ніби в напівсні: тут багато тиші, внутрішніх рухів і відчуття, що під поверхнею приховано значно більше, ніж здається. Це роман про занурення — у місце, у минуле, у себе.
«Намул» можна віднести до сучасної української прози з елементами психологічного трилера та магічного реалізму. Книга для читачів, які люблять атмосферні, повільні історії, де напруга народжується з недомовленості. Вона особливо сподобається тим, хто цінує образність, підтексти й тексти, що працюють на рівні відчуттів.
Це саме той випадок, коли роман хочеться не “проковтнути”, а прожити. «Намул» добре осідає в пам’яті — як відчуття сирої землі після дощу або спогад, який раптом повертається без попередження.
Якщо вам близька така інтонація, зверніть увагу на сучасну українську прозу з акцентом на атмосферу та внутрішні стани: «Вільшані коники», «Шмуль і Марта», «Фінальний драфт». «Намул» чудово вписується в цю полицю — тиху, темну й дуже чесну.
Відгуки про Намул