Василь Симоненко. Микроминиатюра 92857

У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий поет, який згодом став символом правди і незрадливої любові до України. Це Василь Симоненко. Не судилося його таланту розкритися вповні, але те, що він створив — нетлінне. Слово його — коштовне надбання. Воно сяє всіма мальовничими гранями. Симоненко не думав про літературну славу — вона прийшла до нього посмертно й утвердилася на віки. Його поезія витримала випробування протягом кількох десятиліть. Чим же бере за живе Симоненко? Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини, в її зачарований світ, самобутньою образністю поетичної мови, патріотичним звучанням своєї музи. Олесь Гончар зазначав: «Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла би спокійно обійтися, нічого істотного не втративши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи — її кровообіг проходить крізь них. Є такі, чия творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо… Симоненко такого типу поет!» Його світлій пам’яті, його палкому і ніжному слову присвячений — поет прекрасноi, але трагiчноi долi. Вiн прагнув сказати правду про свiй час i про себе, розвiнчати добу сталiнського культу, вiдродити загальнолюдськi моральнi й духовнi цiнностi. Його творчiсть була теплим подихом вiтру пiсля важкоi крижаноi зими, першою ластiвкою, що, на жаль, не принесла з собою весни. Василь Симоненко був до безтями закоханий у життя i поезiю. Вiн залишив нам неоцiненний духовний скарб: збiрки "Тиша i грiм", "Земне тяжiння", "Поезii", "Лебедi материнства". Патрiотична лiрика посiдає визначальне мiсце у творчостi В. Симоненка. Найпопулярнiшим твором на цю тему є "Лебедi материнства".