Демократичне проектування 88778

Спільне проектування – це можливість змін в процесі створення та управління середовищем для людей. Вся потужність спільного проектування полягає саме в процесі, який з'єднує і згуртовує традиційні професійні та культурні межі спілкування. Коріння цього процесу базується в ідеалах демократії, заснованої на спів-участі, де колективне прийняття рішень максимально децентралізовано у всіх секторах суспільства, так, що всі люди вчаться навичкам спів-участі і можуть ефективно брати спів-участь різними способами в прийнятті всіх рішень, які їх стосуються.

Ця книга представляє собою тематичні дослідження автора в міських конгломератах і малих містах в Австралії, Бразилії, Японії, Мексиці та Сполучених Штатах. Вони ілюструють різні методи участі спільноти, які можуть бути адаптовані для використання в різних умовах навколишнього середовища. Ця книга може бути корисною для архітекторів, планувальників, місцевих органів влади, державних посадових осіб і громадян, які хочуть, щоб люди могли брати участь у формуванні та управлінні своїм середовищем.

Пара уривків з книги Генрі Саноффа

[Демократія та колективний розум]

«... витоки цього підходу лежать в понятті«демократії спів-участі», яка передбачає колективне та децентралізоване прийняття рішень у всіх сферах суспільного життя. Передбачається, що механізми такої демократії дозволять всім членам суспільства набути навичок спів-участі в суспільному житті та впливати різноманітними й ефективними способами на прийняття всіх рішень, які їх стосуються.»

В цей час «спів-учасне проектування» застосовується в дизайні міського середовища, містобудівному плануванні, зборі геоданих, а також в сфері промислових та інформаційних технологій. <...> Відносно нещодавно був виявлений ще один фактор, частково сприяючий успіху рішень, розроблених спів-учасним шляхом, – колективний інтелект (Fischer et al., 2005). Atley (2003) описує колективний інтелект як колективне осяяння, що формується в ході групової взаємодії та в більшості випадків приводить до більш якісних та оригінальних рішень, ніж рішення, запропоновані окремими учасниками. В тих випадках, коли люди об'єднують свої інтелектуальні зусилля для вирішення загального завдання (замість того, щоб придушувати ініціативи один одного для збереження власного статусу), вони виявляються більш здатні до «виробництва» колективного інтелекту. <...>

[Від Платона]

Відсилання до участі громадян в прийнятті колективних рішень можна простежити ще в «Державі» Платона (Plato & Grube, 1992). Платонівські концепції свободи слова, зібрань, права голосу та рівного представництва розвивалися століттями і стали засадами для США; багато істориків підтримують думку, що активна позиція в прийнятті суспільно значущих рішень завжди була властива американцям. Billington (1974) стверджує, що свобода і право прийняття рішень в початковий період освоєння американського фронтиру була засадничою для формування «демократії коренів трави» (grass roots democracy), тобто реалізації права людей на співучасть. У міру зростання населення прикордонних селищ громадянам ставало важче безпосередньо брати участь в ухваленні всіх колективних рішень; для збереження процесу прийняття рішень жителі почали делегувати прийняття рішень представникам. Так поступово сформувалася система загальних виборів посадових осіб, підкріплена зростанням волонтерських асоціацій та добровільних об'єднань (de Tocqueville, 1959).