Село Степанчиково та його мешканці

Молода людина, випускник Петербурзького університету, отримує дивний лист від свого дядька, полковника у відставці, власника села Степанчикова. І ось юнак приїжджає в маєток дядька і дізнається, що всі в хаті, включаючи господарів, змушені виконувати примхи приживальщика Фоми Хомича Опискина...

Образ російського Тартюфа займав Достоєвського в ті роки, коли він перебував у сибірському засланні. Отримавши в 1857 році повну амністію й дозвіл публікуватися, письменник взявся за цей сюжет. Він покладав на повість великі надії, розраховуючи зміцнити своє становище в літературі. Однак сучасниками вона була зустрінута прохолодно; набагато пізніше, коли про творчість Достоєвського можна було судити ретроспективно, його рання повість стала надзвичайно популярною, а ім'я головного героя — загальним. В образі Хоми Хомича Опискина вгадуються герої подальшої творчості Достоєвського, болісно переживають своє принижене становище й разом з тим переповнені амбіціями.