Мої вимушені канікули

Коли настають канікули, школярі відпочивають або подорожують. Та цього разу канікули у Віри не звичайні, а вимушені: спричинені війною. Разом із батьками й меншим братиком дівчинка переїжджає у підвал своєї багатоповерхівки, ховаючись від обстрілів. Сім’я намагається пристосуватися до нової реальності. Топити сніг, коли зникає вода. Зігріватися співом, коли зникає тепло. Вірити у безпеку рідних, коли зникає зв‘язок. Здається, звичний світ руйнується і відбудувати його можна лише в уяві чи комп‘ютерній грі. Шукаючи в собі світло, до якого не долітають ракети. Підтримуючи тих, хто поряд.