Наглядати й карати. Народження в'язниці — радикальне дослідження влади, тіла і контролю
Що, якщо в'язниця — це не будівля, а модель цілого суспільства?
«Наглядати й карати. Народження в'язниці» — одна з найвпливовіших праць Мішеля Фуко, що стала ключовою для сучасної філософії, соціології та правознавства. У цій книзі Фуко простежує, як від середньовічних публічних страт суспільство перейшло до «м’якого» насильства — системи постійного нагляду, дисципліни й самоконтролю. Автор показує, як влада проникла в тіло, час, простір і буденність людини.
Жанр і цільова аудиторія
Це філософсько-соціологічне дослідження, що звертається до науковців, студентів гуманітарних спеціальностей, юристів, культурологів і всіх, хто цікавиться критикою інституцій, владних структур і сучасного суспільства. Видання також підійде читачам, які вже знайомі з ідеями Фуко або прагнуть зануритися в його інтелектуальний світ.
Чому варто прочитати?
- Класика філософії XX століття: книга, що сформувала сучасне мислення про владу.
- Глибокий аналіз інституцій: в’язниця, школа, лікарня, армія як форми дисципліни.
- Актуальність сьогодні: біовлада, контроль, спостереження — теми нашої реальності.
- Чітка структура: історія покарання, анатомія влади, поява наглядових механізмів.
- Якісний український переклад: нове видання у стильному оформленні.
Для тих, хто хоче бачити глибше
«Наглядати й карати. Народження в'язниці» — це не лише про тюрми. Це про нас. Про те, як ми мислимо, підкоряємося, контролюємо себе.
Від видавця
Одна з центральних праць знаменитого французького філософа Мішеля Фуко (1926—1984) «Наглядати й карати. Народження в’язниці» (1975) присвячена дослідженню характеру модерної влади і тих типів індивіда та суспільства, які вона продукує. На прикладі аналізу виникнення й розвитку інституції в’язниці й пенітенціарної системи загалом Мішель Фуко блискуче демонструє постання сучасного дисциплінарного суспільства, в якому, як стверджує філософ, ми живемо й досі. Це паноптичні суспільство та влада, які, на відміну від влади й суспільства «класичної доби», не діють на індивіда ззовні, заохочуючи певну поведінку й караючи за переступи, а поміщають його у складну мережу різноманітних інституцій, технологій та дискурсів, які, зрештою, утворюють «машину з виробництва» дисциплінарного індивіда. Модерна влада, на думку Фуко, це не так влада у строгому значенні цього слова, як інституціалізоване знання, що пронизує й формує сучасну людину та соціальний світ, який вона замешкує.
Відгуки про Наглядати й карати. Народження в'язниці