Вініл (Електронна книга) 310927

«Вініл» — роман про 30-річних, які свого часу так і не подорослішали. Лише війна змусила їх подивитися на життя по-іншому.

У центрі історії — Рита, авторка пісень, яка за останні сім років нічого не написала. Вона намагається розібратися, чому ж так сталося. Чому не вийшло побудувати стосунки з колишнім партнером по гурту і чи здатна справжня дружба пережити все?

Це книжка про життя в Києві з його затишними вуличками, переповненими барами та старими кінотеатрами. А ще це текст про втрати й пам’ять, про любов, яка не завжди має щасливий фінал, і про музику як спосіб зберегти себе.

Валерія Бабко легко й іронічно фіксує стан покоління: його жарти, сленг і переживання, тісно пов’язані з воєнною реальністю.

Валерія Бабко — письменниця, копірайтерка, маркетологиня та авторка пісень.

Мені бентежно читати тексти знайомих. Це відповідально й завжди є острах: а що, як не сподобається? Тут я зітхнула з полегшенням — сподобалося. Попри невеликий обсяг, у романі вдалося щемко показати багато тем, про які ми часто думаємо, але не завжди говоримо. Це книжка про те, як твій світ розсипається на друзки, а ти намагаєшся зібрати їх, заглиблюючись у минуле й зустрічаючи людей звідти, щоб збудувати новий фундамент. Це роман про дім, про те, як встояти й відстояти, про сім’ю і про важливість нарешті вимовляти те, що довго залишалося непроговореним.

Я читала «Вініл» під час обстрілів Києва, з телефона, вночі, слухаючи вибухи. І серед цього всього в романі знайшовся момент у ресторані, який навіть трохи потішив. Думаю, ви звернете на нього увагу. Це художній твір на межі автофікшну. Тут чесна, неідеальна героїня, якій дуже погано. Хтось її зрозуміє, хтось засудить, але вона проживає свою історію відверто, з помилками й без прикрас.

Оксана Павленко, директорка DIVOCHE.MEDIA, авторка подкасту «Коли ми говоримо про книжки»

«Вініл» — чутливий і ніжний роман про Київ, музику, кохання та війну. Герої книжки Валерії Бабко схожі на нас: крихкі й вразливі, але водночас сильні й сміливі. Вони шукають себе і вчаться відпускати інших. Я раджу цю книжку не лише читати, а й слухати, адже звуковий план тексту не менш важливий за сюжетний. Прекрасний міський роман про прекрасних юних містян.

Богдана Романцова, літературна критикиня