Борхес, неписаний (Електронна книга) 269033

Хорхе Луїс Борхес (1899 — 1986) — культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга — візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій — про детективну історію, а в п’ятій — про час.

«У нас є багато прагнень, серед них — прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу — надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», — говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.Хорхе Луїс Борхес (1899 — 1986) — культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга — візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій — про детективну історію, а в п’ятій — про час.

«У нас є багато прагнень, серед них — прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу — надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», — говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.